Іменник та дієслово

Одного разу ідуть назустріч один одному Іменник та Дієслово.

Вже наблизились, Дієслово І говорить:

-А хто ти такий? Я знаю всі частини мови, а тебе – ні. 

- Я - Іменник. А ти хто? - запитав Іменник.

- Я-Дієслово. А що ти означаєш? - спитало Дієслово.

- Я називаю предмет і без мене не обходиться майже жодне речення, - сказав Іменник.

- А ось і не так. Ти зовсім не потрібний у нашій мові. Всі і без тебе можуть обійтись, - гордо промовило Дієслово.

- А ось і ні. Якби мене не було, всі речення були б не зрозумілими. Ось послухай: Яка чудова... Бачиш: не зрозуміло, що чудове - сукня чи погода, пташка чи вчителька. А якщо поставити Іменник, то все буде зрозуміле. Послухай: «Яка чудова погода!» Бачиш: все ясно, що чудове, - відповів Іменник.

- Ти правий, кожна частина мови важлива для нас. Давай дружити, - запропонувало Дієслово.

І з того часу Дієслово з Іменником- найкращі друзі.